Діагностика тунельного
синдрому руки

Тунельні синдроми в руці – це ураження нервових стовбурів, викликане компресією. Вони виникають у людей, професія яких пов’язана з тривалою роботою на комп’ютері або вчиненням монотонних, однотипних рухів.

Якщо це захворювання не лікувати, у людини розвивається компресійно-ішемічна невропатія. Уражена кисть може повністю втратити свою рухливість. Щоб виявити наявність компресії нерва, повинна своєчасно проводитися діагностика тунельного синдрому руки.

Типові ознаки тунельного синдрому руки

Тунельними невропатіями називають комплекс симптомів, які обумовлені здавленням, а також обмеженням нервового стовбура у звужених анатомічних тунелях. Компресію викликають кістки, сухожилля, фасції, м’язи. У нормальному стані в тунелі вільно розташовуються судини і нерви. Визначають такі різновиди захворювання:

  • ураження серединного нервового стовбура;
  • компресія ліктьового нерва;
  • здавлення променевого нервового стовбура.

Захворювання виникає у результаті набряку нервового стовбура і запалення сухожиль. Розлад розвивається через постійну компресію нервових волокон у звуженому кістковому каналі.

Причиною цього явища стають пошкодження нервових волокон, що розвиваються в результаті постійних мікротравм при тривалих фізичних навантаженнях на руку. Подібний стан виникає, якщо у людини є інша патологія, що сприяє розвитку набряку м’яких тканин каналу.

При тривалому збереженні синдрому розвивається хронічний розлад живлення нервових клітин. Найбільш неприємним симптомом цього захворювання вважають біль, яка поширюється по ходу нерва.

Погано передається імпульс від головного мозку до м’язів і шкіри на руці. В результаті пальці втрачають рухливість. Різко знижується чутливість шкіри на кисті. Згодом з’являються мляві паралічі.

У запущених ситуаціях часто розвивається м’язова атрофія, формуються контрактури. Рука має вигляд пазуристої або мавпячої лапи. Здавлення артерій і вен руки викликає збліднення шкіри, зниження місцевої температури. Кисть стає синюшною і набряклою.

Діагностика тунельних синдромів руки на прийомі

Діагностику тунельного синдрому проводять лікарі – неврологи, ревматологи, ортопеди-травматологи. Діагноз виставляють на підставі скарг, анамнезу, а також огляду місця ураження і специфічних тестів. Лікар уважно оглядає область зап’ястя і кисті.

Надійна діагностика тунельного синдрому зап’ястя проводиться за допомогою наступних діагностичних тестів:

  1. Тест Тінеля. Лікар постукує пальцями по поверхні зап’ястя на долонній стороні, там, де знаходиться анатомічне звуження зап’ястного каналу. Ця дія у пацієнта викликають поколювання в пальцях.
  2. Манжетний тест. На руку накладають манжетку від приладу для вимірювання тиску на середину відстані між ліктем і кистю. Потім нагнітають повітря. Тиск витримують протягом однієї хвилини. При звуженні зап’ястного каналу з’являється в пальцях поколювання або оніміння.
  3. Тест піднятих рук. Пацієнт піднімає над головою випрямлені руки. Він тримає їх в такому положенні не більше однієї хвилини. При невропатії зап’ястного каналу через сорок секунд у хворого в пальцях виникає поколювання або німіють руки.
  4. Згинання кисті. Хворий згинає руку в зап’ясті і утримує її в такому положенні. Ця позиція веде до появи парестезій і оніміння.

Лікар оцінює глибоку і поверхневу чутливість пальців, тильної і долонної поверхні кисті. Цей показник змінюють за допомогою спеціального пристосування. Тестування чутливості проводять при закритих очах пацієнта.

Він проводить оцінку сили м’язів, розташованих біля основи великого пальця. При тунельних синдромах виявляють зниження тонусу і атрофію м’язів цієї області. У важких випадках м’язи, розташовані в даній зоні, зменшені в обсязі в порівнянні з іншою рукою.

Додаткові методи діагностики тунельних синдромів руки

Крім огляду пацієнтів і тестування, призначається додаткова діагностика синдрому зап’ястного каналу. Лікар направляє хворого на загальноклінічний аналіз крові і біохімію крові. Йому призначають ревматологічні проби для виявлення аутоімунного характеру ураження нервів.

За допомогою електрофізіологічних досліджень оцінюють швидкість передачі нервових імпульсів по серединному нерву. Лікарі з’ясовують, які структури чинять на нього компресійний вплив. Для цього проводять наступну програму діагностики:

  1. Електронейрографія. Методику використовують для дослідження нервової провідності. Вимірюють швидкість проходження імпульсу по нерву і оцінюють ступінь вираженості ураження нервових волокон. Дослідження точно виявляє зону пошкодження нерва.
  2. Електроміографія. Цей метод досліджує ступінь скорочуваності м’язів, яка виникає як відповідна реакція на подразнення серединного нерва електричним струмом.
  3. УЗД. За допомогою звукових хвиль з високою частотою виявляють м’якотканні структури, що викликають компресію серединного нерва.
  4. Рентгенографія або КТ шийного відділу. Його проводять для виявлення здавлення у шийному відділі нервового сплетення кістковими утвореннями. Виявляються причини тунельного синдрому, такі як артрит, пошкодження зв’язок, перелом.
  5. МРТ. Метод візуалізує м’якотканні утворення тканини людського тіла, які здавлюють серединний нерв (рубцові зміни, пухлина).

Для проведення ефективного лікування тунельного синдрому за методикою Бубновського перед проведенням курсу вправ на спеціальних тренажерах проводять міофасціальні тести.

Діагностика тунельного синдрому руки в Україні

У єдиному офіційному медичному центрі доктора Бубновського, розташованому у Харкові, проводять точну діагностику і ефективне лікування тунельних синдромів. Клініка укомплектована сучасними тренажерами. Тут працюють лікарі – професіонали своєї справи, які вас обстежать і розроблять індивідуальний курс терапії. Записуйтеся на прийом і приходьте на діагностику тунельного синдрому.

Контакти

Проспект Науки, 45/3 Монте Плаза • Ст.м. 23 Серпня
Понеділок - П'ятниця: 800 - 2100
Субота, Неділя: 800 - 1800