Лікування тунельного
синдрому

Ще не так давно тунельний синдром частіше виявляли у жінок у віці старше сорока років. Коли поширеною стала професія програміста, ця патологія стала у них професійною. Ще його часто діагностують у людей, які хворіють на цукровий діабет. Тунельним синдромом також страждають хворі з порушеннями обміну речовин.

Важливо при початкових симптомах здавлення нерва звернутися до лікаря, так як захворювання краще піддається терапії на початкових стадіях. У запущених ситуаціях відбувається незворотнє ураження нервів. Комплексне лікування тунельного синдрому зап’ястя (кисті) покращує живлення нервових стовбурів і знижує на них негативний вплив.

Що собою являє тунельний синдром

Тунельними синдромами називають групу патологій, які викликає локальне защемлення і розлад кровопостачання периферичних нервових стовбурів. Для них характерна поява стійкого інтенсивного болю у кисті, оніміння пальців, зниження рухових і чутливих функцій.

Захворювання відносять до окремого виду ішемічної-компресійної тунельної невропатії. Описано понад тридцять подібних патологій. Вони відносяться до групи розладів периферичної нервової системи. Тунельні синдроми мають характерну симптоматику. При цій патології нервів з’являються рухові, чутливі, трофічні ураження нервових волокон.

Основною причиною порушення вважають постійну компресію нерва у вузькому кістковому каналі. Стінки такого тунелю, де він затиснутий, представлені природними утвореннями, до яких відносять м’язи, кістки, сухожилля. Через це анатомічне утворення в нормі проходять судини і нерви. При патологіях він звужується і формується нервово-канальний конфлікт. Тунельні синдроми супроводжують такі розлади:

  • гормональні порушення;
  • ожиріння;
  • вроджені аномалії м’язів і кісток;
  • порушення згортання крові;
  • цукровий діабет;
  • атрофічні процеси в підшкірній клітковині;
  • гіпотиреоз;
  • акромегалія;
  • алкоголізм;
  • ниркова недостатність;
  • амілоїдоз;
  • ревматоїдний артрит;
  • подагра;
  • ліпома;
  • хвороба Педжета;
  • вібраційна хвороба;
  • менопауза;
  • інфекції (туберкульоз, гепатит, СНІД, сифіліс та інші);
  • деформація кісткових структур після ускладнених переломів.

Цю патологію вважають професійним захворюванням. Хронічний ліктьовий тунельний синдром часто виникає у наладчиків, складальників, представників подібних професій. Рецидивуючий кистьовий тунельний синдром у працівників, які щодня здійснюють кистю згинально-розгинальні рухи. Він часто зустрічається у представників наступних спеціальностей: програмісти, піаністи, перукарі тощо.

У чому полягає терапія тунельного синдрому

Для лікування цього захворювання застосовують немедикаментозну і медикаментозну терапію.

Методом ефективної і безпечної корекції тунельного синдрому стало ортезування зап’ястя. Ортез, що фіксує кисть, променезап’ястковий суглоб, пальці, підтримує нервові стовбури на передпліччі в нейтральному положенні.

Іммобілізація знижує негативний вплив оточуючих канал структур на серединний, ліктьовий, інші нерви. При важкому ураженні накладають індивідуально виготовлені шини на руку.

Лікарська терапія тунельного синдрому

Медикаментозна терапія тунельних синдромів повинна бути комплексною. Спочатку потрібно лікувати основну патологію. Для симптоматичного лікування застосовують такі групи препаратів:

  • нестероїдні протизапальні;
  • нейрометаболічні;
  • препарати, що активізують кровопостачання;
  • міорелаксанти;
  • сечогінні;
  • кортикостероїди.

Це лікування спрямоване на зниження болю, оніміння. Вони знімають набряк тканин, прибирають здавлення кожного нерва у каналі. У важких випадках хворому проводять постановку параневральних блокад.

Немедикаментозна терапія тунельного синдрому

Коли у пацієнта виявили синдром зап’ястного каналу лікувати рекомендуємо наступними методами – фізіотерапією, лікувальною фізкультурою, кінезітерапією за методикою Бубновського. При відсутності ефекту від консервативної терапії проводять розріз поперечної долонної зв’язки, вивільнення нерва з каналу.

Комплексне лікування карпального тунельного синдрому включає мануальну терапію, магнітотерапію, кінезітейпування і інші методи. При стійкій болі з неврологічним дефіцитом роблять звільнення кистьової поперечної зв’язки хірургічним шляхом.

Сучасне лікування тунельного синдрому ліктьового нерва включає фізіотерапію (електрофорез, ультразвук і інше). Комплекс спеціальних вправ і масаж покращує трофіку м’язів. У важких, резистентних до терапії випадках проводять декомпресію нерва хірургічним шляхом.

Немедикаментозне лікування тунельного синдрому плечового суглоба включає ультразвук, СМТ-форез з лікарськими препаратами, грязьові аплікації, сульфідні ванни. Призначають пацієнтові ЛФК, кінезітерапію, масаж. При відсутності ефекту після ретельної діагностики роблять хірургічне вивільнення нерва з каналу. Хірурги видаляють утворення, здавлюють нервові волокна.

При своєчасно призначеному лікуванні, а також дотриманні пацієнтом всіх лікарських рекомендацій, захворювання має сприятливий прогноз. Хворому відновлюють працездатність і повертають якість життя.

Лікування тунельного синдрому в Україні

При виникненні болю і дискомфорту в кисті звертайтеся до медичного центру Бубновський у Харкові. Він укомплектований спеціальними тренажерами, а також іншим необхідним обладнанням для лікування тунельного синдрому. У клініці працюють лікарі – відмінні професіонали. Вони зможуть допомогти пацієнтам навіть у важких випадках. Телефонуйте і записуйтеся на прийом!

Контакти

Проспект Науки, 45/3 Монте Плаза • Ст.м. 23 Серпня
Понеділок - П'ятниця: 800 - 2100
Субота, Неділя: 800 - 1800